Ukrainian English Polish
Увійти Зареєструватися

Login to your account

Username
Password *
Remember Me

Create an account

Fields marked with an asterisk (*) are required.
Name
Username
Password *
Verify password *
Email *
Verify email *

«…І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»

  • Posted on:  Вівторок, 29 жовтня 2013

«…І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - говорив Тарас Шевченко. Буквально сприйнявши його слова, я шукала різні можливості для студентів відвідати інші країни та перейняти їх позитивний досвід розвитку у різних сферах. Цієї осені такою країною стала Польща, яку я відвідала в рамках проекту Study tour to Poland, фінансованого польсько-американським фондом «Borussia».

Для того, щоб потрапити у число щасливчиків-учасників даної навчальної двотижневої програми, довелося заповнити доволі складну аплікаційну форму: розписати свої досягнення, поділитися тим, чим найбільше у житті пишаєшся, підтвердити свої знання копією заліковки, та заповнити ще багато каверзних полів анкети. Найприємнішим став той факт, що тих декілька  потрачених годин заповнення були недаремними. Я в числі обраних! Попереду нові емоції, нові враження, нові знайомі, а також нові переживання та клопоти пов`язані із візою та переїздом. Але все це виявилося дрібницями, адже враження від перебування у Польщі перевершили всі мої, самі кращі очікування.

 

Першим позитивним відкриттям для мене стала громадська організація «Trampolina», яка приймала нас у м.Хожув, а особливо її голова – пані Едіта Гляйш зі своєю великою та дружелюбною родиною. Кожен член нашої групи став за цей час частинкою їхньої команди. Ця громадська організація дуже молода, але це не завадило їй виграти грант кураторів STP на приймання нашої групи у себе.  «Trampolina» - одна велика сім`я, її члени - колеги, друзі і родичі. Кожен із цих людей запалений волонтерським рухом. Нас приймали, як найшанованіших гостей,  за що ми дуже вдячні організаторам.

Друге моє позитивне відкриття – наша група, яка складалася із одинадцятьох  людей (шестеро українців, двоє росіян та три представники із Білорусі). Напевно, дійсно плідно працює відбірковий комітет даної програми, тому що підбір людей у команді був зроблений дуже вдало . Ми здружились з першого дня, ніби знали один одного вже давно, ми цікавилися однаковими речами, та з великим ентузіазмом обговорювали різні вагомі та актуальні питання: будь то політика, історія, бізнес, мистецтво… Ці обговорення, у нашій інтернаціональній компанії, показали наскільки по-різному в наших очах постає історичне минуле  чи політичне майбутнє. В цих дискусіях я зрозуміла, що важать слова Джорджа Оруелла «Хто править минулим, той править майбутнім; хто править теперішнім, править минулим». Прикро,  що вся історія побудована таким чином, що вона лиш прислужниця чергової ідеології, адже (перефразую Оруелла) керувати необізнаними з правдою, легше всього. Тому наші, іноді  далеко запівнічні, історико-політичні баталії рідко досягали консенсусу. Приємно одне, що після подібних  міжнаціональних дискусій ми все ж залишалися у гарних і дружніх стосунках. Якби завжди між нашими країнами відносини складалися так само просто, легко і миролюбно, як у  нашій групі…

Третім моїм позитивним відкриттям стала близькість польської влади та громади, зокрема на рівні гмін. Успішна адміністративна реформа Польщі принесла свої плоди. Незалежні територіальні одиниці, де устрій життя диктується, керується та контролюється населенням, розквітли і зміцніли. Правда, як вони самі відзначають, не без допомоги Євросоюзу. У складі депутатів польських гмін: вчителі, лікарі, фермери, та навіть безробітні. Але при цьому депутати є яскравими, харизматичними та активними людьми, які прийшли сюди за покликанням своєї громадянської позиції, а не особистого інтересу. Представники бізнесу, на відміну від наших політичних кіл, нечасті гості у владних представництвах. Процитую президента однієї із відвіданих нами гмін: «Якщо займатися чистим та законним бізнесом, то часу на політичну діяльність  не залишається. А будь-яке лобіювання власного бізнесу одразу буде помічене та оскаржене громадськістю». До речі, громада у Польщі дійсно бере велику участь у формуванні бюджету, розподілі коштів та ін. питаннях. Щотижневе засідання польських місцевих рад є відкритим для громадян. Населення не пасує і бере активну участь у засіданнях. У них є можливість простежити за тим, на що йдуть сплачені ними податки та висловити свою думку з певних питань. І що головне, до них дослухаються. Населення розмовляє на рівних із керівництвом, адже представники влади – це наймані працівники і найняті вони своїми ж виборцями.

Ще хочу сказати пару слів про європейський менталітет (моє четверте  відкриття), який сильно відрізняється від нашого. Відношення поляків (та і  європейців загалом) до життя можна описати одним, здається, найчастіше вживаним у них, словом – «спокійно». Згодом, я зрозуміла, що саме стабільність,  в усіх проявах життя, та впевненість у завтрашньому дні і є запорукою того спокою. Поляки дозволяють собі не поспішати із важливими життєвими рішеннями, такими як вибір професії, заміжжя, пошук роботи… Для них студент у 30, створення сім`ї у 35, зміна професії у 40 років – це нормально.

П`яте відкриття я  б назвала так - вміння із незначного зробити величне. Під час екскурсійної частини програми ми часто відвідували різні музеї, національні парки, студентські клуби, крамнички, соціальні ресторанчики та ін.. Всі вони тематичні, цікаві, а головне доволі фінансовані і прибуткові,  як державні  так і приватні проекти. Для прикладу, музей-шахта, де ми мали можливість походити,  тепер вже освітленими, ходами колишньої штольні, відчути в яких важких умовах працювали робітники,  у човнах оглянули затоплені частини підземель, і все це зі спецефектами, озвученням… дуже цікаво. І таких екскурсійних заходів і закладів у Польщі величезна кількість і всі вони вдало працюють на імідж країни. Варто зауважити, що більшість подібних місць реставровані за фінансової підтримки Європейського Союзу. Прикро, що в нас, через брак фінансування, чи байдужість до своєї історії, руйнуються і зникають не менш величні пам`ятки історії, таки цураємось свого.

  Запам`ятаю я, на все життя, день, коли була екскурсія до самого жахливого місця на планеті - бувшого найбільшого концлагеру смерті Аушвіц (Освенцім). В цьому місці, навіть через десятки років збереглась енергетика вселюдського невимовного болю та горя і, повірте, це відчувається на фізичному рівні. Ніяка книжка з історії, ніяка розповідь про жахіття німецької окупації не дадуть повної картини тих подій і не вкарбуються  навічно у підсвідомість. На очі навертаються сльози, навіть при спогадах. Це місце варто відвідати, щоб зрозуміти, яку ціну заплачено за мирне сьогодення.

В рамках проекту ми відвідали ще такі великі та старовинні міста, як Краків, Вроцлав, Катовіце, де  побували у  різних польських навчальних закладах. Мали можливість наочно побачити, як же насправді виглядають «відкриті кордони у ЄС», відвідавши  м. Чешин у Чехії.  Дуже цікавою була наша зустріч із депутатом двох скликань польського сейму Анджеєм Сошнєш, автором медичної реформи, який провів нам екскурс у велику політику Польщі та розкрив нам слабкі та сильні сторони своєї реформи.

Спинитись треба, бо немає  тим спогадам кінця і краю…

 

 Величезна кількість спогадів, пригод та пережитих гарних моментів залишиться  назавжди у моїй пам’яті! Висловлюю щиру вдячність людям, які займалися втіленням в життя нашого візиту.

Я, в свою чергу, рекомендую кожному студенту спробувати свої сили у даному проекті. І хай вам щастить!

Терпель Лідія